Новости

    Схемщик и коррупионер Николай Лаврик – самый лживый нардеп

    Николай Лаврик «обул» Украину и армию во время войны
    Схемщик и коррупионер Николай Лаврик – самый лживый нардеп
    Популист в берцах. Николай Лаврик и его коррупция
    Нардеп Николай Лаврик стабильно нагревается на армейских берцах
    Обутый и с руками. Коррупционер Николай Лаврик и его крыша

    Самый лживый депутат в нынешней сессии – Николай Лаврик. Этот представитель Сумщины не выполнил ни одного своего обещания, зато успел отметиться в ряде коррупционных скнадалов и торговле со страной-агрессором.

    Александр Дубинский: Петя в сапогах

    Как подручные Гаранта армию обули.
    Сколько бы власть не путала нас, а следы коррупции в Министерстве обороны упорно ведут к партии власти БПП и ближайшему окружению Президента.
    Задержание НАБУ зам. Министра обороны Игоря Павловского попавшегося на топливной афере - лишь первый громкий коррупционный скандал и то случайно произошедший из-за неподконтрольности НАБУ Гаранту.
    Я же подолью масла в огонь и расскажу об еще одной схеме действующей в армии следы от которой ( в прямом смысле) ведут и на Банковую, на Грушевского и даже в мой любимый НБУ.
    Ко мне в руки попали документы ЕРДР № 12017100090007844 раскрывающие схему того, как нардеп БПП Николай Лаврик вступив в преступный сговор с директором департамента лицензирования НБУ Александром Бевзом организовали схему отмывания коррупционных доходов от поставок «берцев» в армию на более чем 1 миллиард гривен украв для нужд власти больше чем их попавшиеся «коллеги» на поставках топлива для танков, а именно более 200 000 000 гривен.
    Когда Петр Алексеевич обещал что не позволит воровать в армии и будет рубить за это руки, украинское общество, в своем большинстве поняло Гаранта не правильно.
    Дословно это прозвучало так: "Позиция первая – никому не позволю воровать в армии. Тем, кто будет воровать в армии – отрублю руки. Это позиция президента. Армия – это предмет моей персональной заботы.»
    Дипломат и мастер слова Порошенко имел в виду, что воровать нельзя никому, кроме как ему самому и его окружению с его же «одобрямса».
    Забота об армии за 3,5 года президентства Петра Алексеевича и выстраивалась в рамках озвученной им концепции. Ну не может человек пришедший из бизнеса чем-то управлять, и не получать с этого прибыль, ну он так устроен. Правда то, что в бизнесе называется прибыль – в государственной системе называется коррупция. Но не отказываться же из-за этой мелкой нестыковки от своей многолетней привычки.
    Именно поэтому, арест заместителя Степана Полторака Игоря Павловского был неожиданным для всех. (Вечно это НАБУ все схемы портит, не то, что ГПУ. Сидит Юрий Витальевич в кабинете и книжки читает.)
    Ведь арестованный НАБУшниками Павловский в системе «коммерческой заботы» об армии был совсем свой.
    Одногрупник и одноклассник Министра обороны Степана Полторака, Павловский попал на вершину МО в апреле 2015, а в июле 2015 присвоив ему, звание генерал-лейтенанта Президент сразу же дал всем знать, что Павловский свой, и работать с ним можно.
    Вторым задержанным оказался уже человек Павловского, директор департамента госзакупок Минобороны Владимир Гулевич. Он связан с Павловским еще со времен работы того в службе тыла и именно он подписывал коррупционные договора от имени МО.
    Погорели Гулевич и Павловский на завышении цены закупки топлива МО после подписания договоров поставок, завысив допсоглашениями стоимость топлива на 150 миллионов гривен.
    Поставщиком этого топлива и получателем коррупционной надбавки оказалась компания «Трейд Коммодити», о том, как она связанна с властью и с кем именно, можете почитать здесь.
    А теперь о сути нового скандала.
    Тот же самый задержанный зиц-подписант коррупционных договоров от МО Владимир Гулевич подписывал еще одни очень интересные закупки, закупки ботинок для армии. И подписывал эти договора он так же как и топливные вполне осознавая что несет этими договорами взносы в карманы власти.
    Основным поставщиком обуви для армии последние 3 года является компания ТОВ «Таланлегпром». Эта неимоверно успешная компания только за 2015 год сумела выиграть все 28 тендеров на поставку обуви для МО. Как так? Очень просто. Оказалось что ТУ обуви а именно ТУ У 15.2-0034022-072:2015 были прописаны под подошву отливаемую только ТОВ «Таланлегпром».
    Кстати как сообщают мои источники эти ТУ прописывал некий Лесник К.О. которого в МО пригласил лично советник Порошенко Юрий Бирюков.
    Компании производящие такую же по качеству обувь, но с другим рисунком протектора оказались за бортом тендерных историй МО. Не беспокоило чиновников МО и то, что конкуренты давали цену на 20-25% меньше чем «Таланлегпром» (1150,00 против 1500,00). Главное для них было соответствие рисунка подошвы.
    Интересно, что в интернете такие берцы ТАЛАНЛЕГПРОМА можно найти по цене 800.00 грн.
    Таким образом ТОВ «Таланлегпром» монополизировал поставки обуви в армию сумев обуть МО в 2015 году на 451.91 млн. гривен, в 2016 на 354,96 миллиона гривен., а за первые полгода 2017 на 385.1 млн. гривен. Коррупция в чистом виде на недопуске конкурентов составила минимум 20% от оборота, а именно более 200 миллионов гривен.
    Кроме этого ТОВ «Таланлегпром» без проблем выигрывал на Прозорро тендеры без единого конкурента. Тоесть тогда, когда тендер должен отменяться из-за отсутствия конкурентов, он проводился и выигрывал его ТОВ «Таланлегпром». Всем было попросту наплевать.
    Вот как этот, на 135 000 000,00 грн., в апреле это года.
    Чтобы понять, почему этой компании позволяют так легко «взувать» армию, нужно понять, кто за ней стоит.
    Владеет группой компаний «Талан» в которую входит ТОВ «Таланлегпром» Николай Лаврик, действующий депутат БПП и экс-глава Сумской облрады.
    Перековавшийся в 2014 экс-регионал Лаврик стал надежной опорой Петра Алексеевича не только как депутат от Сумщины, но и стал главным аккумулятором прибыли с поставок обуви для армии по завышенной стоимости.
    Как и в случае с коррупционными поставками топлива компании «Трейд Коммодити», за которыми как писал ЦЕНЗОР.НЕТ стоят друзья Президента Игорь Кононенко и Александр Грановский. Лаврик плотно занял эту нишу от имени и по поручению власти.
    Правда вот беда, прибыль от таких поставок была уж слишком высока, и показать все эти украденные деньги у армии Лаврику было нельзя, а еще и не дай бог – платить с этой воровской прибыли налоги. Но на Банковой решили этот вопрос с помощью НБУ, вернее с помощью директора департамента лицензирования Александра Бевза и его отца.
    До 2015 года одним из основных поставщиком «ТОВ «Таланлегпром» была компания Бевза старшего ТОВ «ВП «ЭВАС», а с 2015, то есть с момента начала массовых поставок обуви в МО между ними появилась некая ТОВ «ЄВРОГУМА» (так же принадлежащая Александру Бевзу), которая стала перепродавать продукцию ТОВ «ВП «ЭВАС» для ТОВ «Таланлегпром». Только за 2015 год через эту прокладку ТОВ «Таланлегпром» вывел (через завышенную стоимость материалов) более 13 миллионов гривен.
    В июле 2017 по данным фактам ГУ НП в Киеве было зарегистрировано ЕРДР № 12017100090007844
    Согласно публикуемой мной справки, Александр Михайлович Бевз (отец Александра Бевза директора департамента лицензирования НБУ) организовали схему вывода денег МО которые поступали на счета компании нардепа Лаврика «ТОВ «Таланлегпром».
    Почитайте, очень интересная схема, которая, как и многие другие схемы этой власти погубила жадность, ибо сдали ее подставные совладельцы, с которыми не поделились даже копейками.)
    По факту описанный мною материал – готовая папка для детективов НАБУ которая показывает что отлов руководства МО это лишь средней жирности караси, более крупная рыба которая питается с этих схем сидит на Банковой.
    Сидит и радуется, пока с руками. )

    Как работает народный депутат Николай Лаврик

    Народный депутат Николай Лаврик не выполнил ни одного обещания за все время работы нынешнего созыва Верховной Рады.
    Пора подвести итоги работы Верховной Рады VIII созыва и посмотреть, как каждый отдельно взятый народный депутат выполнял то, что пообещал перед выборами, а также во время каденции. Каждый день «Слово и Дело» будет анализировать уровень ответственности двух народных избранников, пока не пройдется по всему списку парламентариев. Причем уровень ответственности нардепов наш портал отслеживает с момента их вступления в должность. Сегодня мы разбирались, как работает Николай Лаврик (фракция «Блока Петра Порошенко»).
    Лаврик прошел в Верховную Раду в ноябре 2014 года по одномандатному избирательному округу №161 (Ромны, Сумская область). Он входит в комитет Верховной Рады Украины по вопросам налоговой и таможенной политики. За время каденции Лаврик дал всего 12 обещаний и за четыре года не выполнил из них ни одного. Еще 3 обещания нардеп провалил, а 9 – должен реализовать до истечения депутатских полномочий.
    Баллотируясь в парламент, Лаврик в своей предвыборной программе обещал инициировать закрепление на законодательном уровне «привязку» пенсий, заработных плат к доллару США или евро. Однако до сих пор нардеп не зарегистрировал ни одной законодательной инициативы на эту тему.
    Не выполнил Лаврик еще одно предвыборное обещание – о том, что арендаторы земли уже в 2015 году будут отчислять платежи на развитие села (дороги, медицину, образование) с каждого гектара земли: по 200 гривен в год те, кто не связан с животноводством, и по 100 гривен в год – в той местности, где развивается животноводство.
    Законопроект о пересмотре налоговой ставки на земельные участки сельскохозяйственного назначения был внесен в Раду 1 декабря 2015 года. Одним из его авторов был указан Николай Лаврик. Законопроект предусматривает внесение изменений в Налоговый кодекс Украины, которыми предлагалось увеличить нижний уровень ставки налога за земельные участки сельскохозяйственного назначения в 1%. Верхний предел ставки указанного налога при этом не устанавливается.
    Однако проект закона не выносился на голосование в парламенте. Наряду с этим в Украине так и не был введен дополнительный налог для арендаторов земли.
    На счету нардепа есть еще одно нереализованное программное заверение – закрепить на законодательном уровне, право местных громад управлять использованием природных ресурсов, в том числе добычей нефти и газа, и в распределении доходов. Нардеп не зарегистрировал ни одного законопроекта по этой теме.
    До новых парламентских выборов осталось меньше года, а Лаврик не успел реализовать еще 9 обещаний, большинство из которых записаны в его предвыборной программе. Он намеревался добиваться капитального ремонта и реконструкции автомобильных дорог, проходящих по территории округа, однако пока не зафиксировано какой-либо активности депутата в этом направлении.
    Аналогичная ситуация с заверением, что Лаврик будет добиваться ликвидации искусственных монополий по продаже мясомолочной продукции на рынках округа.
    Еще нардеп обещал, что будет инициировать на законодательном уровне доступные кредиты с годовой ставкой 5-8% для малого и среднего бизнеса и создание комплексных кооперативов.

    Сімейні схеми депутата Лаврика: офшори і скандальні тендери

    Як гроші можуть подорожувати від Міноборони до Бангладешу по лабіринту «фейкових» компаній та чи мають зв’язок успіхи в державних замовленнях з наявністю мандату: про це і не тільки в розслідуванні сімейних схем народного депутата.
    Депутат Микола Лаврик не часто привертає увагу засобів мас-медіа, хоча й має «чим поділитись». Під час виборчої кампанії кандидат запевняв людей, що йде у парламент не заради власного збагачення.
    “Ні корупції!” вирішив довідатися, чи вдалося народному депутатові від президентської політичної сили втриматися від спокуси “використання ресурсів, людей, службового становища для власного збагачення”.
    Ознайомлюючись із декларацією народного обранця, ми не знайшли нічого незвичного (на перший погляд). За минулий рік Микола Іванович заробив 270 тисяч гривень, має у своїй власності кілька квартир та 1 мільйон гривень внесків до статутних капіталів підприємств. Картина абсолютно нормальна як для українського парламентаря. Та значно більше зацікавлює історія про доходи членів сім’ї, а саме, дружини. Згідно з поданою декларацією, дружиною Миколи Лаврика є Покась Ірина Валеріївна. За 2015 рік прекрасна половина депутатської родини заробила 12,8 мільйонів гривень. Це виглядає досить дивно, адже за 2014 рік пані Покась заробила всього 96 тисяч, а в 2013-му трохи більше 60-ти. Що ж стало запорукою стрімкого злету доходів у понад 100 разів?
    Майже вся сума отриманих Іриною Валерїівною статків у 2015 році зазначена як дохід від підприємницької діяльності. Перевіривши держреєстри, ми знаходимо необхідну інформацію: дружина народного депутата є співвласником кількох компаній, у тому числі ТОВ «Ліберті», яка дуже схожа на типового офшорного донора.
    Самій пані Покась належить менше 2% «Ліберті», ще 0,1% цієї організації перебуває у власності Лаврик Валентини Андріївни, а головним власником є компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», яка знаходиться в республіці Бангладеш. Ця країна, окрім статусу однієї з найгустонаселеніших, має ряд привілеїв для ведення офшорного бізнесу, які полягають у пільгах та слабкому державному контролі.
    Компанія-власник ТОВ «Ліберті» розміщується на 9-му поверсі однієї з багатоповерхівок міста Дгака. За українським законодавством, прибуток підприємства розподіляється між його власниками, відповідно до розміру статутного внеску, і у випадку, якщо власником є іноземна компанія, то прибутки абсолютно спокійно можуть долати моря й океани, оминаючи банківські обмеження та податковий тягар.
    БАНГЛАДЕШСЬКІ ПОЇЗДИ – ОДНЕ З ОБЛИЧ ДГАКИ
    Саме по собі «Ліберті» не фігурує в жодних державних замовленнях, але воно є співвласником іншої юридичної особи – ТОВ «Таланпром», яка входить до групи компаній «Талан» сімейного бізнесу Миколи Лаврика з виготовлення спецвзуття. Сам народний депутат, порушуючи статтю 25 Закону «Про запобігання корупції», продовжує бути співвласником цілого ряду компаній цієї групи (ТОВ Об’єднання «Талан» – 50%, РКВТО «Талан» – 50%, ТОВ Група «Талан» – 16%) із загальною сумою внесків 1,1 мільйонів гривень. Решта власності цих компаній розподілилася між близькими родичами – дружиною, дітьми та онуками представника законодавчої гілки влади.
    Примітка: стаття 25 Закону України «Про запобігання корупції»: Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (Президент, Прем’єр-міністр, депутати ВРУ та ін.), забороняється: … 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
    Серед усіх компаній «Талану» впродовж багатьох років участь в державних замовленнях бере одна фірма – ТОВ «Таланлегпром», яка належить Лаврик Андрію Миколайовичу та Лаврик Оксані Миколаївні. Тож, чи змінилася ситуація з перемогами в державних тендерах після обрання Миколи Івановича народним депутатом?
    До обрання:
    За рік до отримання заповітного мандату Миколою Лавриком ТОВ «Таланлегпром», за даними веб-сайту державних закупівель, отримало перемогу у 38 тендерах на суму 126,9 мільйонів гривень. Причому, вартість черевиків з високим берцем виробництва «Талану» становила для держструктур в середньому 500-600 гривень за пару.
    Після обрання:
    У 2015 році спалахує скандал довкола держзакупівель оборонки. Колеги Миколи Лаврика поширюють інформацію про те, що Міноборони придбало 250 тисяч пар взуття на 340 мільйонів гривень, фактично допустивши до торгів тільки одну компанію – «Таланлегпром».
    Однією з вимог для участі в тендері стала наявність підошви з відбитком, який характерний виключно для черевиків виробництва компаній групи «Талан». Тож, абсолютно очевидно, що «Таланлегпром», отримавши супервигідні умови, стає переможцем по всіх 28-ми лотах. Як доказ цього мережею інтернету подорожують фотокопії згаданих технічних умов ТУ У 15.2-0034022-072:2015, на яких зображений «слід талану». Також за результатами тендеру 190 мільйонів гривень «Таланлегпром» отримав авансом за ще неіснуючий товар. Така щедрість Міністерства оборони навряд чи є випадковою.
    Окрім цього, «талановиту» компанію звинувачують у неконкурентній ціні, адже взуття «Талану» в 2015 році коштувало вже не 600, а 1360 гривень за пару берців, і це дорожче на 300 гривень за аналогічний товар виробництва інших українських підприємств. Збитки держбюджету називають на рівні від 70 мільйонів гривень. Їх компанія «Таланлегпром» отримала виключно через те, що до державних тендерів не допустили інші компанії-конкуренти.
    Всього ж за рік депутатства Миколи Лаврика ТОВ «Таланлегпром» від держави отримало 384 мільйони гривень, що в 3 рази більше, ніж за рік до цього.
    Після того, як гроші потрапляють від державних установ на рахунки «Таланлегпрому», подальша їх доля стає невідомою. Ці кошти можуть подорожувати між сімейними компаніями Миколи Лаврика, аж поки не потраплять до «Ліберті», через яке відкрито вихід на закордонні рахунки. І скільки б компаній не входило до групи «Талан» та за якими адресами не приховувалися б юридичні особи, – це не так важливо. Ми повернемось до того, хто ж виробляє взуття. Незважаючи на те, що майже всі сімейні фірми Миколи Івановича зареєстровані в столиці України, адресою потужностей виробництва є місто Ромни, і саме за адресою виробництва взуття зареєстрована компанія «Ліберті», власником якої є таємниче «шуз прайвет лімітед», непідвласне ні українським законам, ні органам податкової.
    Цікаво, що Роменське колективне виробничо-торгівельне об’єднання «Талан», з якого починалася кар’єра Миколи Івановича, за даними держреєстру мала на момент реєстрації 220 засновників.
    У процесі життя цієї організації кількість її власників скоротилася до двох: Лаврик Микола Іванович та Лаврик Андрій Миколайович. Як сталося, що 220 співзасновників втратили право власності на фабрику, залишається лише здогадуватись, та навряд чи кожен з них отримав гідну компенсацію за свою частину великого виробництва.
    Відтак, бачимо, що депутат має чималий зиск від родинного бізнесу, однак не прагне усунути конфлікт інтересів. Більше того, (і це неприємно дивує), що, декларуючи мільйонні сімейні статки, Микола Лаврик зазначений у списках депутатів, які отримують компенсацію за проживання в Києві як «немісцевий» депутат. Виходить, що одержання мільйонних доходів не свідчить про спроможність депутата самостійно сплачувати за орендоване житло чи кімнату в готелі. При тому нагадаємо, що пан Лаврик є власником трьох квартир загальною площею 236,2 метри квадратних.
    Історія рядового парламентаря відкриває нам сутність української політики, яка має на меті, перш за все, збагачення. Микола Лаврик пройшов довгий і складний шлях – від директора невеликого підприємства, міського голови провінційного містечка до губернатора двох областей, радника президента Ющенка, впливової людини в «Партії регіонів» та слухняного депутата фракції БПП «Солідарність». Партійні боси високо цінують податливість своїх однопартійців, надаючи їм певні бонуси і привілеї. Микола Лаврик майже не пропускає засідань Верховної ради, голосує саме так, як цього бажає еліта БПП і, мабуть, тому він заслужив в її очах право на невеличку винагороду – звісно ж, за рахунок держави.

    Сын нардепа Николая Лаврика снова продал государству дорогущие берцы

    Государственное учреждение “Институт специальной связи и защиты информации Национального технического университета Украины “Киевский политехнический институт” 10 мая заключило договор на закупку боевой демисезонной обуви с ООО “Таланлегпром”. Стоимость соглашения составила 724 тыс. 210 грн.
    Согласно “Вестнику”, 510 пар боевых демисезонных ботинок с высокими берцами литиевого метода крепления подошвы должны быть поставлены до 20 июня 2016 года по адресу ул. Нижнеключевая, 3.
    Выходит, что стоимость одной пары из этой оптовой партии - 1420 грн. При этом, в интернете полно предложений о продаже отечественных берцев в розницу по цене от 400 до 1200 грн.
    По данным Единого госреестра, компания “Таланлегпром” принадлежит Оксане и Андрею Лаврику. Андрей Лаврик - сын бывшего губернатора Сумской и Черниговской областей Николая Лаврика (на фото) времен Президента Виктора Ющенко. Он в 2014 году баллотировался в Верховную Раду по округу №161 (Ромны) от “Блока Петра Порошенко”. К тому времени Николай Лаврик был председателем совета директоров обувной компании “Талан”, на базе киевского филиала которой и был создан “Таланлегпром”.
    Сейчас Николай Лаврик - член комитета ВР по вопросам налоговой и таможенной политики.
    Фирма его сына стала основным поставщиком обуви для военных Украины после начала боевых действий на Донбассе. Всего, с момента основания “Вестника госзакупок” в 2008 году, компания “Таланлегпром” получила подрядов более чем на 586 млн 430 тыс. грн.
    С 2010 года ООО “Таланлегпром” получило подрядов более чем на 294,44 млн грн.
    Единственным конкурентом “Таланлегпрома” на нынешних госторгах выступило ЧП “Производственно-коммерческая фирма “Александра”, выдвинувшая свои квалификационные и финансовые предложения в размере 765 тыс. грн.

    Поза конкуренцією: оборонка знову віддала півмільярда фірмі нардепа Лаврика

    «Встигнути за 3 дні» – так, певно, мала би називатися стрічка про чергову аферу Міноборони з закупівлею спецвзуття. Історія про дуже сумнівні закупівлі оборонки триває.
    У червні цього року Міністерство оборони оголосило тендер на 127 мільйонів гривень у дуже стислі строки. Дата публікації тендеру – 21.07.2016 року, останні зміни до тендерної документації внесено 27.07, а от уже до 1 серпня виробники мали подати повністю підготовлений пакет документів по 6 лотах, технічний опис і банківську гарантію.
    Така «оперативність» явно суперечить законодавству, яким визначено, що тривалість відкритих торгів не може бути меншою за 30 днів від оголошення і 7 днів від останньої зміни в тендерній документації.
    Звичайно, чим менший термін прийняття пропозицій, тим менше учасників встигають по-перше, знайти інформацію про тендер і по-друге, вчасно підготувати документи. Це, звісно ж, не вигідно й самому замовнику, бо в кінцевому результаті конкуренція (або її відсутність) впливають на ціну.
    Але в даному випадку замовник явно не переймався проблемами свого відомства, адже тільки один учасник «встиг» за 3 робочі дні оформити всі документи. Звичайно ж, цьому «щасливчику» скоріш за все було відомо про тендер ще задовго до його оголошення.
    Єдиним учасником і переможцем по всіх 6-ти лотах стає добре відоме підприємство ТОВ «Таланлегпром» із сімейної групи компаній «Талан» народного депутата Миколи Лаврика. Нагадаємо, що в минулому році Міноборони звинувачували в затвердженні технічної документації на спецвзуття, яким фактично допустили до тендерів тільки ТОВ «Таланлегпром».
    Тоді Антимонопольний комітет навіть направив звернення військовій прокуратурі. Але далі відкриття провадження поки справа не дійшла, власне, як майже завжди у розслідуваннях злочинів з багатьма нулями.
    Цього разу Міністерство оборони вирішило застосувати новий маневр. Не давши часу на підготовку іншим виробникам, фірма, яка офіційно належить сину нардепа, опинилася поза конкуренцією.
    Та, виявляється, ситуація з прискореними тендерами Міноборони є системною саме у випадку закупівель спецвзуття, виробником якого є ТОВ «Таланлегпром».
    Так у закупівлі спецвзуття на 150 мільйонів гривень від 16.06.2016р. відразу два потенційні конкуренти звернулися до замовника з пропозицією продовжити термін подачі заявок хоча б на 6 днів для можливості оформлення документів: «Для підготовки всіх необхідних документів (52 документи), отримання банківських гарантій та виготовлення, надання та затвердження зразка, необхідно як найменше 1 місяць!! А організатори тендеру надали для цього лише 6 (шість!!!) робочих днів. Встигнути виконати всі вимоги до тендеру на 204 мільйона гривень за 6 днів неможливо!…».
    Проте Міноборони не задовольнило звернення, посилаючись на закон про особливості закупівель для забезпечення потреб оборони, яким, зокрема, відомству дозволено скорочувати термін проведення тендеру на власний розсуд. Звісно, кому ж треба економити?
    В цьому тендері ТОВ «Таланлегпром», певно, скориставшись послугами екстрасенсів, виявився єдиним, хто встиг підготувати всі документи. І знову ж таки – без жодної конкуренції змів всі 14 лотів двохсотмільйонного тендеру.
    Всього за 2016 рік ТОВ «Таланлегпром» навигравало швидких тендерів аж на 482,8мільйонів гривень. А за 2 роки депутатства Миколи Лаврика сімейна група компаній «Талан» примудрилася виграти тендерів оборонки більш як на 1 мільярд гривень! При цьому, за попередні 6 років (2008-2014) «Таланлегпром» переміг в тендерах менше як на 300 мільйонів. Загалом ріст популярності компанії народного депутата становить 1000% за критерієм до і після обрання.
    При цьому, інтерес викликає також ціна продукції «Талану». У всіх закупівлях оборонка замовляла «черевики з високими берцями, типу А». Вартість однієї пари військового взуття при закупівлях на багатомільйонних тендерах становила 1175 гривень без ПДВ (тобто 1410 з податком на додану вартість). Проте ціна берців виробництва «Талан» на ринку становить від 400 до 1200 гривень, залежно від якості. Компанії-конкуренти заявляли, що здійснюють виготовлення аналогічного взуття за ціною не більше 1000 гривень за пару. Тобто, загальні збитки держави від швидких тендерів можуть становити понад 140 мільйонів гривень лише за цей рік.
    Тим часом, у країні війна…